Верба Тараса розіслала зеленії віти в парку Бруно Вебера
В День української писемності та мови в швейцарському парку Бруно Вебера в Дітіконі висаджено паросток Тарасової верби. Верба в українській культурі є водночас символом туги і відродження, духовного зв’язку з рідною землею, - відзначив радник посольства України у Швейцарії Самвел Арустамян. Подію підтримали родина Вебер, місто Дітікон і багато інших небайдужих.
Коріння «Тарасової верби» заглиблене в історію на 175 років. А сама акція мандрує по Україні та світу з любов’ю до української культури — творчість великого українського поета стала символом прагнення людей до незалежності. «Швейцарія для всіх» традиційно розповідає про події і долі, які об’єднуються навколо добрих починань і звичаїв для досягнення в Україні і Європі справедливого і надійного миру.
«В 1850 році, будучи у засланні в казахстанському Мангишлаку, Тарас Григорович Шевченко посадив гілочку верби у Новопетровському укріпленні й дбайливо доглядав за нею, — розповідає наприкінці жовтня в швейцарському парку Бруно Вебера (Bruno Weber Park) в Дітіконі співачка Леся Королик (Бойко). — Незабаром виросла верба, під тінню якої, ймовірно, Тарас Шевченко відпочивав і, попри імператорську заборону, писав вірші, прозу чи малював». Наказ щодо звільнення вільнодумця зі примусової служби надійшов до укріплення у 1857 році.
Люди кажуть, що у дерев є пам’ять. В 1963 році поет і перекладач Андрій Малишко привіз паросток історичної верби з Мангишлаку і посадив його на подвір’ї Максима Рильского в Києві. Добрі люди зберегли саджанці. С того часу верба Тараса мандрує по світу з любов’ю до української культури. В 2012-2014 роки були різні гарні акції до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченко. Почин поетеси Зої Ружин, керівниці громадського об’єднання «Поступ жінок-мироносиць», сподобався людям. Тоді в різних регіонах України висадили понад 200 паростків Тарасової верби.
«24 серпня у День Незалежності України пані Зоя багато років організує громадську акцію «Обніміться ж, брати мої», — продовжує Леся, — з Києва до Каневу в цей день їде делегація, щоб разом з працівниками Національного музею Тараса Шевченко, діячами мистецтва, багатьма причетними, вшанувати на творчих заходах пам’ять Великого Кобзаря. Пані Зоя сама плете до цієї події вінок з колосків пшениці, який є дивним витвором мистецтва!»
В Каневі минулого року Зоя Ружин долучила Лесю Королик (Бойко) до акції «Тарасова верба». В Жашківському історичному музеї на Черкащині верба Тараса розрослася особливо гарно. Саме від неї Зоя бере гілочки для розповсюдження. Два десятки гілочок тієї верби Леся привезла в італійське місто Губбіо регіону Умбрія, де вона живе майже четверть віку, будучи амбасадоркою української культури і мистецтва. Вербові гілочки пустили в Італії корінці і листочки, Леся відтак очолює організацію «Поступ жінок-мироносиць» у діаспорі і розповсюджує Тарасову вербу в зарубіжжі. Завдяки Лесі історичне дерево вже вкорінилося у Хорватії, Польщі, Італії, Іспанії, Німеччині, а тепер і Швейцарії.
Тарасову вербу в швейцарському Дітіконі зустрічали українські пісні. «Швейцарія для всіх» розповідала про бандуристку, співачку і диригентку Зоряну Мазько, яка два роки тому створила у Швейцарії український хор «Переспів» і керує ним. З того часу українські хори «Переспів» для дорослих і дітей під керівництвом Зоряни чи інших диригентів створені в багатьох швейцарських комунах і об’єднуються для спільних заходів.
Художник и композитор Туллио Зановелло создает мультимедийную бильд-машину, посвященную Украине, и помогает украинским волонтерам. «Швейцария для всех» рассказывает о швейцарском...
Российская пропаганда использует русский язык как оружие «русского мира». А каковы возможности украинского и русского языков как оружия против русской...
«У Трампа есть пять инструментов давления на Путина», - объясняет политолог Александр Морозов. Это радикальные меры военного, политического и экономического...
Россия систематически нарушает Женевские конвенции. «Московские конвенции» по форме напоминают международный оригинал, но отличаются по содержанию. Документальная книга свидетельствует о...
В книжках Иосифа Бродского этого произведения нет. Авторство стихотворения «На независимость Украины» долго оспаривалось, говорили, что это стилизация, что он такого...
Карабаново, 90 год. За моей спиной котлован дома Анатолия Марченко, который он начал строить для своей семьи и который был...
Чтобы снизить нагрузку на бюджет, год назад швейцарские власти решили сделать так, чтобы к началу 2025 года 40% работоспособных временных...
Что такое дезинформация? Как пропаганда приспосабливается к обстоятельствам? Что помогает отличить факт от фейка? Как это работает в России, Германии,...
Швейцария определяется каким иностранным языкам и на каком уровне учить детей в школе за бюджетный счет. Как это затронет преподавание...
«Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає», — линула під швейцарським небом українська пісня на слова Тараса Шевченко, які стали народними.
Теплі слова про дбайливе відношення до культурної спадщини та значення культурних відносин сказав Андрій Лужницький, почесний консул України у Швейцарії: «Дерева символізуюсь довгострокові зв’язки та стабільність. Окрім того, дерева — це життя, оскільки вони забезпечують притулок, їжу та кисень. В нашій культурі посадка дерева також може означати нові починання, вшанування пам’яті та бажання залишити тривалу спадщину. Тому що дерево є втіленням циклів життя, важливості збереження навколишнього середовища і наших стосунків з ним».
«Художники і поети виражають емоції, думки та ідеї, які інакше важко сформулювати, їхні роботи можуть передавати складність людського досвіду, вони часто роздумають про суспільство, культуру, та стан людини, спонукаючи аудиторію теж мислити про навколишній світ. Завдяки своїй творчості вони зміцнюють зв’язки між людьми, долаючи розлади між різними досвідами і поглядами. Художники та поети можуть надихати на зміни, заохочуючи людей до дій що до соціальних питань, таких важливих тем, як ідентичність, природа, кохання і втрати, запрошуючи аудиторію глибше дослідити ці концепції. По суті, митці, як і дерева, грають важливу роль у збагаченні людського досвіду і розумінні, формуючи як особистий, так і колективний світогляд», — підкреслив Андрій Лужницький, мовознавець, директор Американської програми коледжей в університеті Фрібура.
«Я не можу придумати більш відповідного місця для посадки цієї гілки з верби Тараса Шевченко ніж у парку Бруно Вебера, — казав Андрій Лужницький. — Бруно Вебер має деякі спільні риси з Тарасом Шевченко, оскільки він теж був художником, провидцем, об’єднувачем, мислителем. Культурна спадщина цих митців буде довго потрібна людям. Ми сподіваємося, що майбутні покоління прийдуть, щоб милуватися красою парку та розмірковувати про значення його численних вражаючих мистецьких споруд, і, можливо, зупинитися у тіні під вербою Тараса Шевченко, щоб висловити свою солідарність з Україною. На завершення висловлю подяку всім присутнім, організаторам сьогоднішнього заходу, особливо Зоряні Мазько і Лесі Королик, Українському хору «Переспів» у Швейцарії, родині Вебер, всім, хто має енергію для підтримки України. Слава Україні!»
В парку Бруно Вебера до пісень з українським хором «Переспів», яким керує Зоряна Мазько, доєдналися хористи з кантону Граубюнден під керівництвом Олени Дворицької та всі бажаючі співати українських пісень. В чудовому концерті також прийняли участь музиканти родини Сінчишиних, піаністка Юліана Яблонська, співачка Анастасія Хілько, бандуристка Юлія Шевченко і сама Леся. Пройшов аукціон картини художниці Олени Роговой на підтримку дітей України.
Паростки верби Тараса ростуть в багатьох місцях в Україні і в інших країнах по всьому світу, об’єднуючи людей навколо української культури, добрих звичаїв і справ.
- Как ты к работе, так и Швейцария к тебе. Статус S - 17 января 2025
- Туллио Зановелло строит бильд-машину и помогает Украине - 13 января 2025
- Почему «Букварю» не место в швейцарских школах - 7 января 2025
Ілюстрації:
В швейцарському парку Бруно Вебера відтепер росте Тарасова верба, нащадок дерева, яке Тарас Григорович Шевченко посадив в 1850 році в Новопетровському укріпленні, де він був у засланні на півострові Мангишлак, на східному побережжю Каспійського моря в Казахстані. Дітікон, Швейцарія, 27 жовтня 2024 р. (© Ігор Григоренко)
Спільний український і швейцарський культурний захід «Тарасова верба». Дітікон, Швейцарія, 27 жовтня 2024 р. (© Ігор Григоренко)
«Тарасова верба». Швейцарія, 27 жовтня 2024 р. (© Ігор Григоренко)
Поделитесь публикацией с друзьями