Лена Кмита. Операция «пальцы» в стране Деда Мороза
Юрий Сморжанюк и Лена Кмита. / Юрій Сморжанюк и Лена Кмiта, осiнь 2022 р. (© З особистого архіву Лени Кміти)
Искусство, Общество

Лена Кмита. Операция «пальцы» в стране Деда Мороза

Рассказ для всех, кто сомневается: ехать или нет после ранения на операцию за границу.

1. Было немного страшно оперироваться как в Украине, так и за границей. В каждом случае нюансы. В Украине у хирургов много работы, кто будет возиться с этими пальцами? И там тоже большой вопрос: сможем ли мы понять друг друга на разных языках? После долгих дебатов Юра написал рапорт с просьбой отправить его на операцию за границу. Без особых надежд.

2. В течение месяца пришло согласие, собрали группу в украинском госпитале и отправили в Польшу. Далее все как всегда в туристическом агентстве ВСУ: никто не знал в какую страну попадет, пока ни прилетел. В Украине так же, этот квест не удивляет — лишняя информация ни к чему.

3. Рулетка Минздрава выпала на Финляндию. К тому времени я была в Швейцарии и постоянно на связи, чтобы на случай Ч быстро прилететь на крыльях авиалиний.

4. Забегая наперед, скажу, что ребятам оформили документы и устроили в стенах центров для беженцев. Из нашей группы всех поселили по другим странам и городам, и мы узнали судьбу только одного человека, и еще встречали маму другого.

5. Далее было ожидание визита к врачу, перевели в другой город, а еще через неделю сообщили дату первого визита.


image description
image description

6. Со временем ожидание и неизвестность стали самой большой проблемой. Понимая, что в Минздраве своих дел выше крыши, мы их старались излишне не дергать, но отсутствие конкретного ответственного по всем вопросам казалось как-то не по себе. Эмоциональное состояние было необъяснимо тяжелым.

7. Наконец-то получили дату третьего визита после визита, и я уже немного вскипела. Потому что три недели ожидания и визит за визитом заставляли немного нервничать даже меня на расстоянии. Спросила друзей друзей: есть ли у нас определенные права? Выяснилось, что могу просить у врача разрешение записывать разговор, могу просить у него документ, в котором будет дата операции и её план. Такие требования могли бы выглядеть немного чересчур, но держаться не было больше силы. Юра разрешил диверсию, и пообещал на следующий раз взять меня с собой на консультацию. Нам повезло. Операцию назначили. И мои требования оказались не нужны.

8. Еще на первой консультации хирург предложил Юре удалить один палец и лечить другой. Узнав про это, мне хотелось кричать чаечкой, что мы сюда приперлись не пальцы пилить, и отрезать что-то и в Украине можно было. Но мы люди культурные и выдержанные. Так что мы начали расспрашивать, есть ли возможность поставить искусственный сустав. Нам ответили, что такой сустав вряд ли можно будет согнуть с усилием. Юра сообщил, что хочет оставить палец, даже если он частично потеряет подвижность.

9. Срок ожидания операции после ожидания консультации по ожиданию консультации нас немного поразил. Юриному коллеге, которому с пальцами повезло еще меньше, назначили операцию через три с половиной месяца. В таком случае хорошо бы расслабиться и получать удовольствие, пока тебя обслуживают «как птичку на полете».

10. Тут и выяснилось, что не удался Юрин тайный план быть на передовой уже 14 октября на Покрова. Тут и мне изменили и культура, и выдержка. Я его била по спине шапкой за то, что он не делится сокровенными планами. Экзекуция проходила в общественном транспорте. Вряд ли в Финляндии это было рядовым событием, потому что у финнов любой контакт это уже немного слишком, а тут такое навязывание взаимодействия. С горя потеряла шапку в поезде.

11. Ситуацию разрядили друзья друзей из Швейцарии: пригласили в свой финский дом пожить, и объяснили, что именно в этом городе есть университетская кафедра при госпитале, которая занимается именно травмой кисти, и что это лечебное заведение одно из лучших в Европе по суставным операциям. Нас это обрадовало. Если бы нам сказали сразу, что Юра будет болтаться в центре беженцев три месяца, и прооперируют лучшие, мы бы точно не спорили.

12. Кстати, в центр беженцев меня не брали, но я могла бы остановиться в хостеле рядом. Когда нас приняли в гости, это существенно улучшило мое моральное состояние.

13. Новое приключение. Потеряли кошелек в поезде. С документами. В Хельсинки огромное бюро находок. Длинный ряд с зонтиками и еще более длинный со шляпами. Документы нашлись. Деньги нет. Заплатили за возврат найденного 7,5 Евро.

14. Час потехи между делами успели заполнить событиями. Благодаря Финляндии, проезд в общественном транспорте был бесплатным для украинцев, поэтому мы поехали к Деду Морозу.

15. Вот и город Рованиеми, откуда рукой подать до Йоулупукки (Joulupukki) — финского Деда Мороза. Его деревня-мастерская похожа на украинский горнолыжный курорт Буковель, только меньше по размеру и более тематическая. Я об этом когда-нибудь еще напишу. А пока написала письмо Деду Морозу, что я была хорошей девочкой круглый год. И прошу его, пусть россия уже развалится и перестанет стрелять в людей. Подписала от себя и всех друзей. Отдала лично. Кто согласен — присоединяйтесь.


image description
image description

16. В Финляндии холоднее, но не так сыро, как у нас в Украине или Швейцарии, и ветра мало, так что финская осень именно такая, как писал в «Энеиде» Иван Котляревский: «Ни холодно было, ни душно, / А точно так, как в армяках». В ближнем лесу собрали маслят, раз, потом еще. А потом уже боялись, что хозяин нас проклянет, потому что он все сам чистил-блистил, но жадность пересиливала, и мы снова впадали в грибной соблазн.

17. Были в музеях. В Турку и в Тампере. Шикарные музеи. Просто в восторге. Где-то очень дорогие, где-то бесплатные. Но все удивительны. Только нельзя фоткать. Какая жалость.

Лена Кмита в мастерской в Цюрихе. / Лена Кміта у майстерні в Цюріху, 11 листопада 2022 р. (© schwingen.net)
Лена Кмита в мастерской в Цюрихе. / Лена Кміта у майстерні в Цюріху, 11 листопада 2022 р. (© schwingen.net)

18. Библиотека в Хельсинки — шедевр по всем пунктам кроме одного. Там очень мало украинской литературы, взрослой и детской. А сейчас Финляндия — это приблизительно плюс до 40 тыс. украинцев за военное время. И если у кого есть хорошие украинские книги, особенно детские, — давайте соберем. У меня уже есть понимание, как книги доставить и отдать в библиотеку. Мы распространим информацию в группах, что украинские книги в библиотеке есть. Чтобы нас никто больше с московитами не путал. Мы должны нести свое ценное в мир, чтобы мир понимал нашу ценность.

19. Дождались операции. Немного нервные пришли в 7:30, прождали два часа, хорошо, что при входе встретили хирурга, который нам сказал, что с нами поговорит, поэтому не нервничали. Почти.

20. Пришел хирург, предложил снова оттяпать палец, я выступила в защиту. Меня удалили с поля. В коридор. Юру забрали. Я волновалась, как он будет доказывать, что палец ему нравится, и он его не отдаст. И не напрасно волновалась. Потому что, как позже выяснилось, целый консилиум предлагал один палец отпилить, а рядом положить протезный сустав. Юра выдержал прессинг профессионалов и, будучи не очень уверен, что его услышали и поняли правильно, пошел в наркоз.

21. В 18:00 Юра что-то промычал в трубку, и я пошла его искать.

22. Больница — реально маленький город, там себя можно потерять, но договорилась с медсестрой, и в 21:00 Юра въехал на собственной кровати в палату.

23. Кажется, мы догадались, почему хирурги не хотели делать операцию по восстановлению — потому что это реально долго и сложно. Часть кости взяли из таза, и воткнули в оба пальца. Когда мы пересчитали пальцы под гипсом, и их оказалось в природном количестве, мы были счастливы.

24. Палата просто космическая, только финская традиция делать в лечебных заведениях и гостиницах окна, которые не открываются, немного удивляла. Очень сильно пахло, как после кварца.

25. Отдых в больнице закончился быстро: в обед сказали, что уже пора собираться, и дали график визитов, врач говорил, возможно, потребуется еще одна операция.

26. Хорошо, что Юра реально оценил ситуацию и понял, что до трамвая он не дойдет. Хорошо, что наши друзья согласились проехать 400 км, чтобы забрать нас и поселить у друзей друзей. Очень благодарны всем добрым людям, которые нянчились с нами все это время.

27. Здесь продолжились чудеса финской медицины. При выписке нам дали лекарства: «Панадол» и «Ибупрофен». Все! Принимать по необходимости. Через 6 дней сняли гипс, одели модную лангету и приказали двигать пальцами. Прооперированные пальцы короче, но уже понемногу двигаются. Теперь мы понимаем, что настоящих мастеров стоит подождать.

28. Юра двигает пальцы, чтобы показать прогресс, потому что очень хочет уже в свои окопы. Пойду куплю шапку.

29. Операцию мы сделали 13 октября. В середине ноября медики предложили Юре остаться еще на месяц для реабилитации. Но он решил ехать в Украину, после чего ему дали выписку из больницы, и миграционная служба через несколько дней вернула заграничный паспорт. Из Финляндии в часть Юра добирался своим ходом и за свой счет.

30. Резюме: на здравоохранение надейся, а за себя отвечай сам.

Елена Кмита
Елена Кмита недавно публиковал (посмотреть все)

Перевод на русский и редакция Марины Охримовской

Лена Кмiта. Операція «пальцi» в країні Діда Мороза

Розповідь для всiх, хто сумнівається: їхати чи ні після поранення на операцію за кордон.

1. Було трохи страшно — що в Україну, що за кордон. В кожному випадку свої нюанси. В Україні багато роботи в хірургів, хто буде панькатися з тими пальцями? Й там теж бо зна що: чи ми з ними порозуміємося різними мовами — то велике питання. Після довгих дебатів Юра написав рапорт з проханням відправити його на операцію за кордон. Без особливих сподівань.

2. За місяць прийшла згода, зібрали групу в українському госпіталі і відправили до Польщі. Далі все як завжди в туристичному агенстві ЗСУ — ніхто не знав в яку країну потрапить, доки не прилетів. В Україні так само, тому цей квест не дивує, бо нема що зайву інформацію отримувать.


image description
image description

3. Рулетка МОЗ выпала на Фінляндію. На той час я була в Швейцарії і постійно на зв’язку, щоб на випадок Ч швидко прилетіти на крилах авіаліній.

4. Забігаючи наперед, скажу, що хлопцям оформили документи, та влаштували в стiнах центрiв для біженців. З нашої групи всіх порозселяли по інших країнах та містах, і ми довідалися долю лише одного колеги, і ще зустрічали маму другого.

5. Далі було очікування візиту до лікаря, перевели в інше місто, за тиждень повідомили дату першого візиту.

6. З часом очікування і невідомість, то була найбільша проблема. Розуміючи, що в МОЗ своїх справ вище даха, ми їх старалися зайво не смикати, але відсутність конкретної людини по всіх питаннях, то здавалося якось не по собі. Емоційний стан був незрозуміло важкий.

7. Нарешті отримали дату третього візиту після візиту, і я вже трохи вскипіла. Бо то вже 3 тижні чекання і візит за візитом — то трохи нервувало навіть мене на відстані. Дізналася в друзів друзів: чи в нас є певні права? I з’ясувала, що можу просити в лікаря дозволу записувати розмову, можу просити в нього документ, в якому буде дата призначеної операції і її план. Вимоги б звучали трохи нагло, але триматися не було більше сили. Юра дозволив діверсію і пообіцяв наступного разу взяти мене з собою на консультацію. Нам повезло. Операцію призначили. І мої вимоги виявилися не потрібними.

8. Ще на першій консультації хірург запропонувала видалити один палець і лікувати інший. Дізнавшись про це, мені хотілося кричати чаєчкою, що ми сюди приперлися не би пальці пиляти, і відрізати щось і в Україні можна було. Але ми люди кильтурні і витримані. Тож ми почали розпитувати, чого не кладуть штучний сустав. Нам вiдповiли, що такий сустав навряд чи можна буде зігнути із зусиллям. Юра повідомив, що хоче залишити палець, навіть якщо він частково втратить рухливість.

9. Термін очікування операції, після очікування консультації по очікуванню консультації нас трохи вразив. Юриному колезі, що також з пальцями повезло ще меньше, призначили операцію через 3,5 місяці. У такому разі добре б розслабитися і отримувати задоволення, поки тебе обслуговують «як пташку на польоті».

10. Тут і з’ясувалося, що не вдався Юрів таємний план бути на передовій вже 14 жовтя на Покрову. Тут i мені зрадили і культура, і стриманість. Я його била по спині шапкою, що він не ділиться таємними планами. Екзекуція проходила у громадському транспорті. Навряд у Фінляндії це було пересічною подією, бо у фінів любий контакт то вже трохи занадто, а тут таке нав’язування взаємодії. З горя загубила шапку в потязі.

Осенью в финском грибном лесу. / Восени у фінському грибному лісі, 2022 р. (© З особистого архіву Лени Кміти)
Осенью в финском грибном лесу. / Восени у фінському грибному лісі, 2022 р. (© З особистого архіву Лени Кміти)

11. Ситуацію розрадили друзі друзів зі Швейцарії: запросили в свiй фiнський дiм пожити, і пояснили, що саме в цьому місті э університельська кафедра при госпіталі, яка займається саме травмою кісті, і що вони одні з найкращих в Европі по суставних операціях. Нас це втішило. Бо якби нам сказали одразу, що Юра будете валандатись в центрі біженців 2 місяці і прооперують найкращі, ми б точно не сперечалися.

12. До речі, до центру біженців мене не брали, але я могла б зупинитися у хостелі поряд. А коли нас прийняли в гості, це суттєво покращило мій моральний стан.

13. Нова пригода. Загубили гаманець в потязі. З документами. В Гельсінки величезне бюро знахідок. Цілий ряд з парасольками, і ще більший ряд з капелюхами. Документи знайшлися. Гроші ні. Повернути документи — 7,5 Евро.

14. Час потіхи між справами встигли заповнити подіями. Дякуючі Фінляндії, проїзд був безоплатним для українців, тож ми поїхали до Діда Мороза.

15. Ось і місто Рованіємі, звідки рукою подати до Йоулупуккі (Joulupukki) — фінського Діда Мороза. Його село-майстерня схоже на український гірськолижный курорт Буковель, тільки менше за розміром і тематичніше. Я про це колись окремо напишу. А поки написала листа Діду Морозу, що я була хорошою дівчинкою цілий рік. І прошу най росія вже розвалиться і перестане стріляти в людей. Підписала від себе і всіх моїх друзів. Віддала особисто. Хто згідний — приєднуйтесь.

16. У Фінляндії холодніше, але не так сиро, як у нас в Україні чи Швейцарії, і вітру замало, тож фінська осiнь саме така, як писав в «Енеїді» Іван Котляревський: «Ні холодно було, ні душно, / А саме так, як в сіряках». У ближньому лiсi назбирали маслюків, раз, потім ще. А потім вже боялися, що господар нас прокляне, бо він то все сам чистив-блистив, але жадібність пересилювала, і ми знов впадали в грибну спокусу.

17. Були в музеях. В Турку і в Тампере. Шикарні музеї. Просто в захваті. Десь дуже дорогі, десь безкоштовні. Але всі надзвичайні. Лиш не можна фоткати. Дуже шкода.

18. Бібліотека в Гельсінки — то є шедевр по всім пунктами крім одного. Там дуже мало української літератури, дорослої і дитячої. А зараз Фінляндія — то є орієнтовно плюс до 40 тис. українців за війсковий час. Якщо в когось є хороші українські книжки, особливо дитячі, — давайте зберемо. Я вже маю як доставити і віддати в бібліотеку. Ми розповсюдимо по групах, що книжки є. Щоб нас ніхто більше з московитами не путав. Ми маємо нести своє цінне в світ, щоб світ розумів, що ми цінні.

19. Дочекалися операції. Трохи нервові прийшли на 7:30, прочекали дві години, добре, що при вході зустріли хірурга, якій нам сказав, що з нами поговорить, тож не нервувалися. Майже.

20. Прийшов хірург, запропонував знову відтягти палець, я виступила на захист. Мене видалили з поля. В коридор. Юру забрали. Я хвилювалася, як він буде доказувать, що палець йому подобається, і він його не віддасть. І не дурно хвилювалася. Бо цілий консиліум пропонував палець відпиляти і в той, що поряд, покласти протезний сустав, але Юра витримав пресінг професіоналів, і не дуже впевнений, що його почули правильно, пішов у наркоз.

Осенью в финском грибном лесу. / Восени у фінському грибному лісі, 2022 р. (© З особистого архіву Лени Кміти)
Осенью в финском грибном лесу. / Восени у фінському грибному лісі, 2022 р. (© З особистого архіву Лени Кміти)

21. В 18 годинi Юра щось промичав в трубку, і я пішла його шукати.

22. Ця лікарня — то реально маленьке місто, там себе можна загубити, але добалакалася з медсестрою, і в 21:00 Юра вїхав на власному ліжку в палату.

23. Здається ми здогадалися, чого хірурги не хотіли робити цю операцію по відновленню — бо то реально довго і складно. Частину кістки взяли з тазу, і встромили в обидва пальці. Коли ми перерахували пальці під гіпсом, і їх виявилося в природній кількості, ми були щасливі.


image description
image description

24. Палата просто космічна, лиш фінська традиція робити в закладах і готелях вікна, що не відчиняються, трохи дивувала. Дуже сильно пахло, як після кварцу.

25. Відпочинок в лiкарi закінчився швидко: в обід сказали, що пора вже збиратися, і дали графік візитів, лікар казав, можливо, буде потрібна ще одна операція.

26. Добре, що Юра реально оцінив ситуацію і зрозумів, що до трамваю він не дійде. Добре, що наші друзі погодилися проїхати 400 км, щоб забрати нас і поселити в друзів друзів. Дуже вдячні всім добрим людям, що панькалися з нами весь цей час.

27. Тут продовжилися дива фінської медицини. При виписці нам дали ліки: «Панадол» і «Ібупрофен». Всьо! Приймати за потреби. Через 6 днів зняли гіпс, оділи модну лангету і казали рухати пальцями. Прооперовані пальці коротше, але вже потрохи рухаються. Тепер ми розуміємо, що справжніх митців варто чекати.

28. Юра рухає пальці, щоб показати прогрес, бо дуже хоче вже в свої окопи. Піду куплю шапку.

29. Операцію ми зробили 13 жовтня. У середині листопада медики запропонували Юрі залишитись ще на місяць для реабілітації. Але він вирішив їхати в Україну, після чого йому дали виписку з лікарні, та міграційна служба через кілька днів повернула закордонний паспорт. З Фінляндії до частини Юра діставався своїм ходом та власним коштом.

30. Резюме: на охорону здоров’я сподівайся, а за себе відповідай сам.

Елена Кмита
Елена Кмита недавно публиковал (посмотреть все)

Переклад на російську та редакцiя Марини Охрімовської

Иллюстрации:

Юрий Сморжанюк и Лена Кмита. / Юрій Сморжанюк и Лена Кмiта, осiнь 2022 р. (© З особистого архіву Лени Кміти)

Лена Кмита в мастерской в Цюрихе. / Лена Кміта у майстерні в Цюріху, 11 листопада 2022 р. (© schwingen.net)

Осенью в финском грибном лесу. / Восени у фінському грибному лісі, 2022 р. (© З особистого архіву Лени Кміти)

 

 

 

Поделитесь публикацией с друзьями

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *