Нев’януча червона калина з Зоряною Мазько
Хор Perespiv співає у Швейцарії «Червону калину» та інших українських пісень. Голосів багато, а душа одна. Керує хором бандуристка, співачка і диригентка Зоряна Мазько. Як приймають українську пісню на швейцарській землі? Хто така Зоряна, як вона опинилася у Швейцарії і чому створила український хор? Читайте розповідь про це у «Швейцарії для всіх».
«Українська народна пісня передається з вуст у вуста вже тисячу років, — каже Зоряна. — У ЮНЕСКО є дивовижна колекція народних пісень усіх країн. В українському збірнику їх понад п’ятнадцять тисяч. У народній пісні часто співається про те, як людина у давні часи бачила і відчувала природу, як ставилась до неї. А більшість пісень про те, як людина любить життя і перемагає лихо, українські пісні зворушливі й пристрасні».
На концертах учасники хору Perespiv одягнені в українські народні костюми з різних регіонів України. А намисто однакове, наче ягоди червоної калини.
«Ой у лузі червона калина похилилася.
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!»
Ця пісня нині стала одним із символів незалежності України. Український козацький мотив, який закликає боротися за кращу долю, відомий із XVII століття. Поет Степан Чарнецький вивів «Червону калину» на театральну сцену Львова в 1914 році. Час та інші автори дали нові строфи й аранжування. Минулого травня хор Perespiv співав «Червону калину» на Дні вишиванки під небом Цюриха. А потім — під склепіннями знаменитого цюрихського Тонхалле із симфонічним оркестром, яким диригував легендарний Крістофер Морріс Вітінг.
У добрих людей є гарний звичай — ділити радощі і смуток. На початку літа Perespiv виконував українські народні пісні і церковні піснеспіви у храмах Дітікона і Вінтертура разом із прославленим українським чоловічим октетом «Орфей», який прибув на гастролі зі Львова. Потім репетиції і виступи відновилися після канікул. А в січні український хор у Швейцарії Perespiv відзначив свої перші роковини розкішною фольклорною програмою «Коляда» в Храмі Святого Павла у Цюриху.
Созданная одной из первых в Швейцарии, русская школа «Детский городок» провела в конце января первую встречу выпускников. Идея возникла под занавес прошлого...
В книжках Иосифа Бродского этого произведения нет. Авторство стихотворения «На независимость Украины» долго оспаривалось, говорили, что это стилизация, что он такого...
Российская крылатая ракета, поразившая киевскую детскую больницу, имела на борту швейцарские компоненты. Как пишет газета Financial Times, с тем чтобы...
Сейчас в Швейцарии живет около семидесяти пяти тысяч выходцев из Украины. Это чуть менее процента общего числа местных обитателей. Почти...
Унтервальден (нем. Unterwalden, фр. Unterwald) или «подлесье» – историческое название бывшего кантона и территории в Центральной Швейцарии, к югу от...
7-8 июня в Швейцарии, в кантоне Во (фр. Waud, нем. Waadt) собирались поклонники авторской песни.
Новый проект писателя и художника Владимира Сорокина и галериста Марата Гельмана называется «День опричника». Выставка с таким названием открылась на...
На третьем году кровопролитной войны России против Украины и демократии в Цюрихе состоялась дискуссия «Россия вчера, сегодня, завтра». В ней...
«Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати.
Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару.
Там овечки покотились,
А ягнички народились…»
Український «Щедрик» підкорив світ у музичній редакції композитора і хорового диригента Миколи Леонтовича. 43-річного автора пісенного шедевра вбив 23 січня 1921 року в селі Марківці на Вінниччині заїжджий чекіст. У роки сталінських репресій було вбито сотні українських митців і репресовано десятки тисяч. А «Щедрик» та інші незліченні досягнення української культури живі. Кришталева пісня, що ніби грає світлом, дарує надію на Різдвяне диво, її переклали багатьма мовами, англомовна версія увійшла у світову культуру як «Carol of the Bells».
Після «Коляди» я запитала хористів, як їм співається у Швейцарії. Дуже влучно відповіла Євгенія Пономарьова, яка два роки тому приїхала до Цюриха з окупованої російськими військами Бучі, просто з-під обстрілів: «І боляче і світло це говорити — щастя, що у Швейцарії є Зоряна Мазько, яка створила цей хор і керує ним. Пісня лікує душу. Ми тут почуваємося в безпеці і дуже чекаємо на звільнення України, щоби повернутися додому».
«Щедрик», як і «Червона калина», — пісенне серце нашого хору, — пояснює мені Зоряна. — Ми співаємо їх на всіх концертах і вчимо нове, наприклад, твори Валентина Сильвестрова, Ганни Гаврилець, Миколи Леонтовича. У Вінтертурі зі швейцарським колективом на Великдень співатимемо месу Йозефа Гайдна і «Христос воскрес!» Артемія Веделя. А на початку літа у Вінтертурі, Базелі й Цюриху зустрінуться пісні та співи з України і Швейцарії у народній манері «відкритого звуку», це спільна програма хорів Perspiv і Singfrauen Winterthur. Слухайте, співайте українську пісню, і вона поділиться з вами своєю любов’ю до свободи й життя».
Зоряна Мазько знайшла час між сім’єю, класами, репетиціями і концертами, щоб розповісти, як вона опинилася у Швейцарії, чим живе та як з’явився український хор Perespiv. Історія дивовижна.
«Я народилася і виросла в Чернігові, музикою займалася з шести років. Після музичного училища вступила до Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського за класом бандури і вокалу, навчалася, виступала соло і з оркестром. І одного разу в Києві після концерту до мене підійшли швейцарські туристи, літнє сімейне подружжя Соня і Жан-П’єр Мюллери. Вони сказали, що люблять і цінують музику, цікавляться українським мистецтвом і запросили мене до Швейцарії».
Юна бандуристка розгубилася. Що в іноземців на думці? «Тебе звуть до Європи, спробуй, це інший світ, — підбадьорювала Зоряну заслужена артистка України, професорка Людмила Володимирівна Коханська. — Там мистецтво шанують, артистів на руках носять». І 2000 року Зоряна Мазько за приватним запрошенням приїхала на місяць до Швейцарії. То був насправді людський жест доброї волі: Мюллери організували їй кілька концертів у кантонах Аргау і Базель.
Тоді дівчина й познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Євгеном, правда, ні вона, ні він до певного часу не мали поняття, яка їм накреслена доля. Зоряна продовжила навчання у Києві, вступила до аспірантури, співала і грала соло в Київському муніципальному оркестрі і періодично приїжджала до Швейцарії. Вона мріяла бути оперною співачкою. 2004-го вирішила вступати до Бернської консерваторії, але їй не дали візи. Допомогли друзі з Національного ансамблю танцю імені Павла Вірського. Склала іспити до Маастрихтської музичної академії в Нідерландах. І тут Євген запропонував одружитися. Погодилася, переїхала до Швейцарії.
Він на роботі з ранку до вечора, вона з дитиною, вчить німецьку і навчається в Люцернській консерваторії, посадила в саду п’ятдесят кущів томатів чері. «Повага сусідів — добре, — каже Зоряна, — але мені, як повітря, важлива самореалізація». А чоловік мав інший погляд на місце дружини в домі. В 2009-му Зоряна готувалася до 24-го міжнародного музичного фестивалю «Молоді артисти на концерті» (Young artists in concert) у Давосі. А чоловік був проти, закрив її в житлі на ключ. Інша би скорилася, але не вона. Як в італійській трагікомедії — з бандурою по зв’язаних простирадлах втекла з вікна другого поверху, щоб співати українських пісень. І заспівала.
Художня керівниця фестивалю Граціелла Контратто представляла Зоряну як посла української культури у Швейцарії. «Не забувай ніколи про це — у тебе є місія», — сказала швейцарська диригентка і викладачка музики українській бандуристці. І Зоряна її почула: творча людина належить своїй культурі і народу, але мистецтво належить світові.
Унтервальден (нем. Unterwalden, фр. Unterwald) или «подлесье» – историческое название бывшего кантона и территории в Центральной Швейцарии, к югу от...
7-8 июня в Швейцарии, в кантоне Во (фр. Waud, нем. Waadt) собирались поклонники авторской песни.
Созданная одной из первых в Швейцарии, русская школа «Детский городок» провела в конце января первую встречу выпускников. Идея возникла под занавес прошлого...
На третьем году кровопролитной войны России против Украины и демократии в Цюрихе состоялась дискуссия «Россия вчера, сегодня, завтра». В ней...
Новый проект писателя и художника Владимира Сорокина и галериста Марата Гельмана называется «День опричника». Выставка с таким названием открылась на...
В книжках Иосифа Бродского этого произведения нет. Авторство стихотворения «На независимость Украины» долго оспаривалось, говорили, что это стилизация, что он такого...
Сейчас в Швейцарии живет около семидесяти пяти тысяч выходцев из Украины. Это чуть менее процента общего числа местных обитателей. Почти...
Российская крылатая ракета, поразившая киевскую детскую больницу, имела на борту швейцарские компоненты. Как пишет газета Financial Times, с тем чтобы...
«Я не могла інакше, мені було необхідно захистити свою свободу і незалежність, хотіла володіти ситуацією, сама керувати своїм життям. І хочу сказати всім, у кого в сім’ї конфлікт, хто живе в нерозумінні, недовірі, нелюбові: не бійтеся міняти долю!» Розлучалися важко, два роки, колишня свекруха докоряла: «Ми тебе, злидню, з України взяли». А Зоряна їй: «У мене все буде: улюблена робота, свій дім і повага людей!» Вісім років з того часу минуло, синові Андрію тепер уже шістнадцять, а працювати Зоряна почала, коли йому було чотири.
Отримала місце вчительки музики в загальноосвітній школі в одній із комун кантону Аргау, їздила на уроки на велосипеді, керувала шкільним хором. 2014-го з нею зв’язалися з дитячого будинку під Черніговом. Просили допомогти з оплатою термінової операції на серці 7-річній дитині. Організувала благодійний концерт «Діти співають для дітей» (Kinder singen für Kinder), зібрали близько трьох тисяч швейцарських франків. За кілька місяців з України до Швейцарії надійшло відео: «Дякую! Буду жити!» Такі акції стали щорічними.
Хор у Швейцарії, як, напевно, і в будь-якій країні, щось більше, ніж приємне проведення часу. Щоб пісня співалася, співачки і співаки чуйно прислухаються один до одного, і це стосується як музичної гармонії, так і гармонії душі. 2017-го чоловічий хор із традиціями у швейцарській комуні Бріттнау шукав нового керівника. Обрали Зоряну Мазько: «На той час я встигла серцем полюбити швейцарську пісню і зрозуміла, що хочу диригувати хором». І хористи у неї повірили.
Дорогі друзі, український хор у Швейцарії Perespiv запрошує всіх на бенефіс-концерт Licht und Frieden 25 лютого о 17:00 — Predigerkirche Zürich. Perespiv та цюріхський вокальний колектив Ensemble Bleu виконають класичні і сучасні твори для хору різних композиторів, у тому числі Ганни Гаврилець, Миколи Леонтовича, Валентина Сильвестрова. Український і швейцарський хори співають разом, щоб наблизити мирне життя в Україні і Європі.
Каса відкрита з 16:00, вартість квитків від 20 до 50 швейцарських франків, є пільги. Збори від концерту підуть до дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). Мобільні групи захисту дітей працюють по всій Україні, надаючи нужденним психологічну і соціальну підтримку та піклуючись про самотніх дітей.
unicef.ch
musik-st-georg.ch
perespiv.ch
«Коли хор співає, ми всі об’єднані однією ідеєю. Хористи дивляться на мене в усі очі, я відчуваю кожний подих і погляд і дуже хочу, щоб ми разом пережили щось особливе, що і глядачі зможуть відчути». На кантональному конкурсі чоловічий пісенний колектив із Бріттнау співав під орудою Зоряни Мазько оперні хори і традиційну швейцарську пісню «Morgen Abend». Коли вони доспівали, журі аплодувало стоячи. Зоряна керувала цим колективом кілька років.
Вона викладала в кількох школах, приватно, керувала хорами, організовувала концерти, у гору глянути ніколи, і три роки тому заробила достатньо, щоб отримати кредит і купити власне житло поблизу Цюриха. У січні 2022-го переїхали. А 24 лютого ще в сутінках есемеска від мами: «Почалася війна!» Мама тоді жила в селі Щасливому недалеко від Києва, і ніхто не хотів вірити, що це надовго: «За два тижні все скінчиться!» А українською землею йшли колони російських танків, російські бомби і ракети руйнували українські міста. Наприкінці березня захисники України звільнили Бучу… від Щасливого година дороги. За три тижні Зоряна забрала 70-річну маму до Швейцарії — однією тривогою поменшало.
Але ще раніше, у перші дні російського вторгнення в Україну, гарячково думала: «Що я можу робити? Що? Співати. Керувати хорами. Грати на бандурі. Захищати українську культуру, співати і грати заради миру». Так з’явився проєкт «Співати для миру» (Singen für den Frieden). Розуміння прийшло миттєво: потрібна солідарність і гуманітарна допомога людям, які в біді. Ідею підтримали посольство України у Берні та швейцарські колеги. Тоді Швейцарія і Європа, швейцарські хори тільки збиралися з силами після пандемії коронавірусу.
Може це вірус такий — допомагати людям? За вісімнадцять днів чотири хори із різних швейцарських регіонів вийшли у Вінтертурі на сцену, щоб підтримати Україну. Сто п’ятдесят людей співали разом близькі і дорогі серцю пісні, зокрема знаменитий гімн багатоліття і духовний гімн, який Микола Лисенко написав у 1885 році, «Боже великий, єдиний, нам Україну храни». Зоряна співала з хором і соло, і всі люди в залі знали, що збори підуть на гуманітарну допомогу Чернігову, який тоді був в облозі російських військ.
Після концерту стали швейцарські франки рахувати і очам не повірили: сімнадцять тисяч. Думали помилка, перерахували — правильно. Усе до центу передали в Україну.
За півроку на сімнадцяти благодійних концертах об’єднані швейцарські хори зібрали для України сто десять тисяч франків. Для багатьох швейцарців вторгнення Росії до України стало шоком. А Зоряна завжди мала величезне бажання розповідати про українців і Україну, пояснювати історію своєї рідної країни та особливості менталітету через слова, музику, українську пісню.
…Європа тим часом приймала мільйони українських біженців: майже сімдесят тисяч до листопада 2022 року знайшли захист від війни у Швейцарії. Різні люди почали говорити і писати Зоряні: «Так хочеться співати разом, щоб відчути в українській пісні свою культуру». І вона розіслала листи до спільнот: «Організується український хор для всіх, хто любить співати, знає і хоче знати українські пісні і традиції».
За два тижні у різних кантонах і комунах Швейцарії утворилося десять українських хорів Perespiv. Згодом вони визначилися за напрямками та віком: для дорослих, дитячий і юнацький, духовна й популярна музика. «Наша ідея та сама, що й у «Хору Народів» (Chor der Nationen), яким уже майже двадцять років керує Бернард Фурхнер, — пояснює Зоряна. — Спільна творчість сприяє інтегруції іноземців у багатонаціональній Швейцарії. Хорові відділення в різних містах можуть мати своїх керівників і єдиний репертуар, що дає змогу об’єднуватися для концертів».
День пам’яті жертв голодоморів в Україні припадає на четверту суботу листопада. 24 листопада 2022 року Perespiv Цюрих, хор «Простір» із Люцерна і бернський камерний хор Misericordia вперше співали разом у Берні. В грудні Perespiv співав у Цюриху просто неба в Різдвяному концерті, а в січні запросив шанувальників фольклору в храми на «Маланку». Співали «Щедрик, щедрик, щедрівочка» Миколи Леонтовича та інші безцінні пісенні перлини намиста українських народних піснеспівів. Так річне коло і наша розповідь замкнулися світлою надією.
«Я хочу, щоб Україна стала такою ж благонадійною, як Швейцарія, — каже Зоряна. — Думаю, що це можливо».
- «Сицилийская вечерня» между ужасом и гротеском в Цюрихе - 18 июля 2024
- Ирина Берлянд: «Про «братский народ» уже стыдно говорить» - 15 июля 2024
- Ірина Берлянд: «Про «братський народ» вже соромно говорити» - 15 июля 2024
Дякуємо Ірині Бондар за допомогу в перекладі
Ілюстрації:
У центрі — засновниця і керівниця хору Perespiv, бандуристка і диригентка Зоряна Мазько. 14 січня 2024 р. (© Igor Grigorenko)
Український хор у Швейцарії Perespiv відзначив свою першу річницю концертом «Коляда» у Храмі Святого Павла в Цюриху. 14 січня 2024 р. (© Igor Grigorenko)
У артистів є хороша традиція — на свято дарувати мистецтво добрим людям. Зал і балкон швейцарської церкви були сповнені глядачів. Цюрих, 14 січня 2024 р. (© Igor Grigorenko)
Столітня швейцарська церква заслухалася народними піснями і класичними музичними творами українських композиторів. Цюрих, 14 січня 2024 р. (© Igor Grigorenko)
У концерті також брали участь український тенор Назарій Садівський, скрипалька Олександра Федосова, піаністка Ольга Варданян, українська контральто Анастасія Хілько, бандуристка Святослава Лученко. Цюрих, 14 січня 2024 р. (© Igor Grigorenko)
В об’єднаному українському хорі Perespiv у Швейцарії близько шістдесяти співаків і співачок різного віку, а душа одна — то сумна, то весела українська пісня. Цюрих, 14 січня 2024 р. (© Igor Grigorenko)
Поделитесь публикацией с друзьями